Перейти до вмісту

AMR 35

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Auto-Mitralleuse de Reconnaissance AMR 35ZT
AMR 35ZT з 13,2-мм кулеметами на параді
AMR 35ZT з 13,2-мм кулеметами на параді
ТипЛегкий танк
Auto-Mitralleuse de Reconnaissance AMR 35ZT
Схема: моторне відділення праворуч, управління та бойове ліворуч
ПоходженняImage Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Історія використання
На озброєнні19361945
ОператориФранція Франція Третій Рейх Третій Рейх
Історія виробництва
Виготовлення19361939
Виготовлена
кількість
200
Характеристики
Вага6,6
Довжина3850
Ширина1630
Висота1880
Обслуга2

БроняСталева катна
Лоб: 13
Борт: 10
Корма: 10
Дах: 6
Днище: 6
Башта: лоб: 13, борт: 13, корма: 13, дах: 6
Другорядне
озброєння
1 × 7,5-мм «Рейбель» m1931 або
1 × 13,2-мм «Гочкіс»
ДвигунКарбюраторний 4-циліндровий Renault, рядний
80
Питома потужність12,1
Підвіскамаятникова, на горизонтальних гумових ресорах
Дорожній просвіт320
ПаливоБензин
Швидкістьшосе: 55
Прохідністьпідйом: 40°
стінка: 0,61
рів: 1,5
брід: 0,6

Image AMR 35 у Вікісховищі

Кулеметна розвідувальна машина, модель 1935 (фр. Auto-mitrailleuse de reconnaissance), AMR 35, відомий також як ZT — французький легкий танк 1930-х років. Був покращеною версією більш раннього AMR 33 і також призначався для використання в ролі розвідувального танка кавалерійських з'єднань. Розроблений фірмою «Рено», серійно вироблявся з 1935 року до капітуляції Франції в 1940 році. Всього було випущено 213 AMR 35 в декількох варіантах. Вони використовувалися французькими військами у Другій світовій війні, у тому числі в боях літа 1940 року, а після капітуляції Франції велика частина цих танків була захоплена німецькими військами та використовувалася згодом вже ними (як гусенична база для 8-см міномета).

Опис конструкції

[ред. | ред. код]

Корпус і башта танка збиралися на кутовому каркасі з сталевих броньових листів за допомогою заклепкових з'єднань. Бронелисти мали раціональні кути нахилу. Башта танка разом з відділенням управління та бойовим відділенням була зміщена щодо поздовжньої осі до лівого борту, а двигун Renault — до правого. Кулемет монтувався у башті в спеціальній кульовій установці. Екіпаж танка становив дві людини. Один з них виконував функцію водія та розміщувався в корпусі машини попереду ліворуч, майже перед самою баштою. Інший член екіпажу виконував функцію командира та перебував у башті, ведучи в разі потреби вогонь зі штатного озброєння — кулемета Reibel калібру 7,5 мм з боєзапасом 2500 патронів або великокаліберного 13,2-мм кулемета Hotchkiss з боєкомплектом в 750 патронів на версіях пізнього випуску.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • AMR 35 ZT 1 — перша серійна модифікація з озброєнням з 7,5-мм кулемета Reibel або 13,2-мм кулемета Hotchkiss, встановленого у башті Avis No.1 або No.2 відповідно. Випущено 167 одиниць (87 та 80), при цьому 57 танків із баштою Avis No.1 оснащувалися радіостанцією ER 29 над правим крилом.
  • AMR 35 ADF 1 — командирський варіант попередньої модифікації, оснащений радіостанціями ER 29 (штирьова, над правим крилом) та ER 26 (рамкова, на рубці), замість башти встановлена збільшена двомісна нерухома рубка з кулеметом FM 24/29. Випущено 13 одиниць.
  • AMR 35 ZT 2 — модифікація з 25-мм напівавтоматичною гарматою SA 35, встановленою у збільшеній та переробленій башті APX 5 зі спареним 7,5-мм кулеметом Reibel. Боєкомплект складав 50 пострілів. Випущено 10 одиниць.
  • AMR 35 ZT 3 — модифікація з 25-мм напівавтоматичною гарматою SA 35 та спареним кулеметом Reibel, встановленою в корпусі праворуч від водія, замість башти – командирська башточка. Боєкомплект складав 80 пострілів. Випущено 10 одиниць.
  • AMR 35 ZT 4 — колоніальна модифікація з переробленою системою охолодження та додатковими повітрозабірниками на бортах корпусу. Початковий контракт передбачав 55 танків, з них 12 з гарматними баштами FT, 6 з кулеметними баштами FT і 37 з баштами Avis No.1, всі з радіостанціями, проте на момент вторгнення Німеччини було закінчено лише 3 готові танки з баштами Avis No.1 і 37 корпусів, пізніше як мінімум ще кілька корпусів були оснащені баштами Avis No.1 німецькими силами, а один був перероблений до мінометної САУ.
  • Renault YS — штабна машина зв'язку, що використовує двигун і ходову AMR 35, але має спеціальну чотиримісну рубку замість башти та озброєння, а двигун перенесено вперед. Було випущено 10 екземплярів у трьох конфігураціях радіообладнання: Type C (4 штуки для кавалерії, радіостанції ER 26 та ER 29, одна штирьова антена на даху), Type E (4 штуки, по дві для піхоти та ВПС, радіостанції ER 26 та R 15 , одна коротка штирьова антена на даху з трьома виходами в корпус) і Type G (2 штуки для бронетанкових сил, радіостанції ER 51 і R 15, одна штирьова антена як у Type C на даху і одна рамкова антена вздовж лівого борту).

Служба та бойове застосування

[ред. | ред. код]

Організаційна структура

[ред. | ред. код]

На початок Другої світової війни у вересні 1939 р. французькі збройні сили налічували 139 AMR 35 трьох модифікацій: 129 AMR 35 ZT 1 і 10 AMR 35 ZT 2/AMR 35 ZT 3. Вони входили до складу наступних підрозділів:

  • 1-й моторизований драгунський полк Regiment Dragons Portes (RDP) 1-ї механізованої дивізії кавалерії Division Légère Mecanique (DLM) — 69 машин.
  • 4-й RDP 2-й DLM — 69 машин.
  • 7-а танкова група розвідки Groupe de Reconnaissance de Division d'Infanterie (GRDI) 1-ї механізованої піхотної дивізії кавалерії[1] Division d 'Infanterie Mecanique (DIM) — 4 машини.
  • 6-а танкова розвідувальна група GRDI 3-й DIM — 4 танки AMR 35 модифікацій ZT 2/ZT 3.

Трофейні машини

[ред. | ред. код]

У німецькій армії танки AMR 35 (Renault ZT) використовувалися під позначенням Panzerspähwagen ZT I 702 (f), як правило, для тилових та утилітарних завдань, оскільки як повноцінні танки вони практично не несли користі. Як мінімум один AMR 35 ZT 4 був переобладнаний в самохідний міномет s.Gr.W. 34, при цьому міномет встановлений замість вежі у відкритій зверху та ззаду рубці з листів сталі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У Франції передвоєнного періоду піхота та кавалерія представляли собою два окремих роди військ сухопутних сил, і кожний з них мав свої окремі бронетанкові підрозділи з різнотиповою бойовою технікою та несхожими організаційно-штатними структурами з'єднань усередині сухопутних сил. Тому словосполучення «Піхотна дивізія кавалерії» не повинно дивувати.

Література

[ред. | ред. код]
  • М. Коломієць, І. Мощанский. Бронетанкова техніка Франції та Італії 1939 — 1945. — Москва : Моделіст-Конструктор, 1998. — 32 с. — (Бронеколлекция № 4 (19)/1998)
  • Leland Ness. Jane's World War II Tanks and Fighting Vehicles — The Complete Guide. — London : HarperCollins Publishers, 2002. — 237 p. — (Jane's Information Group) — ISBN 0-00711-228-9.