Перейти до вмісту

Э

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Літера Э
Image
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
А̄ А́ А̀ Ӑ А̂ А̊ Ӓ
Ӓ̄ А̃ А̨ Ә Ә́ Ә̃ Ӛ
Ӕ В̌ Ғ Г̧ Г̑ Г̄ Ӻ
Ӷ Ԁ Ԃ Ԫ
Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈ Ӂ
Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ Ԑ
Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ Ӥ
Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ Ԛ
Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ Ӎ
Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ Ԋ
О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄ Ӫ
Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ Ҫ
Ԍ Ҭ Ԏ У̃
Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́ Ұ
Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈ Ԧ
Ҵ Ҷ Ӵ Ӌ Ҹ
Ҽ Ҿ Ы̆ Ы̄
Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇ Ӭ Ӭ́
Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄ Я̆ Я̄
Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ Ѹ Ѡ Ѽ
Ѿ Ѣ Ѥ Юси Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ Ѱ Ѳ Ѵ
Ѷ
Ꚏ̆
Літери кирилиці

Э, э (E)кирилична літера, 30-та літера білоруської кириличної та 31-ша літера російської абетки; в інших сучасних слов'янських мовах не вживається. Її вважають запозиченою глаголичною формою «єсть» (Є), котра має вигляд Image і позначала нейотований звук.

Історія

[ред. | ред. код]

В російській кирилиці знак Э вживають щонайменше з кінця XVI століття. Наприклад, вона багаторазово трапляється в рукописній Познанській збірці[1], списаній (за винятком пізніших останніх сторінок) в кінці XVI століття[2](в таких словах як «цэсар», «рыцэр» і т. д.). Трапляється вона також у московському 1648 року виданні граматики Смотрицького[3]: этѷмоло́гїа [4]. Офіційно в російську абетку Э було включено 1708 року при створенні гражданського шрифту.

В сербському варіанті гражданського алфавіту знаки Э та Є були альтернативами одне одному і позначали один звук — йотований [Е]. Спершу частіше вживали Э, згодом навпаки. Втім обидві літери було відкинуто реформою Вука Караджича.

Таблиця кодів

[ред. | ред. код]
Кодування Реєстр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1069 042D 002055 00000100 00101101
Мала 1101 044D 002115 00000100 01001101
ISO 8859-5 Велика 205 CD 315 11001101
Мала 237 ED 355 11101101
KOI-8 Велика 252 FC 374 11111100
Мала 220 DC 334 11011100
Windows-1251 Велика 221 DD 335 11011101
Мала 253 FD 375 11111101

В HTML велику літеру Э можна записати як Э або Э, а малу э — як э або э.


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Див. напр. включений в неї літопис Рачинського в: ПСРЛ, т. XXXV, М., "Наука", 1980; факсимиле листов еще одной части сборника, повести о Тристане, в: Białoruski Tristan. Kolegium Europy Wschodniej. ISBN 978-83-89185-71-6
  2. Соболевский А.И. - Славяно-Русская Палеография.
  3. PDF-файл «Грамматика» Милетія Смотрицкаго. Московское изданіе 1648 г.[недоступне посилання з травня 2019]
  4. «Грамматика» Милетія Смотрицкаго. Московское изданіе 1648 г. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 1 лютого 2010.